Бронетехника, собственный завод и возвращение беженцев. Как канадский Roshel заходит в Украину

Канадського виробника бронетехніки Roshel можна назвати частиною українського оборонно-промислового комплексу (ОПК).

Кожен другий бронеавтомобіль цієї компанії відправляють до ЗСУ чи інших силових відомств, а третина працівників на її заводах є вимушеними переселенцями з України.

У Сили оборони Roshel відправив уже 1140 машин Senator, що робить їх однією з найпоширеніших моделей бронеавтомобіля на російсько-українській війні.

За два роки канадська фірма обросла в Україні партнерами та зв'язками, а її продукція - неабияким бойовим досвідом.

Зовсім скоро компанія стане частиною української оборонки вже юридично та приноситиме користь вітчизняній економіці.

Roshel планує інвестувати десятки мільйонів доларів у свій завод в Україні та навіть повернути на нього частину українських мігрантів з Канади.

Генеральний директор Roshel Роман Шимонов переконаний, що майбутнє підприємство зможе не тільки конкурувати на українському ринку з місцевими виробниками, але й продавати бронемашини у Європу, приносячи в Україну валюту.

Як Roshel підкорював український ринок.

Роман Шимонов жив в Ізраїлі, був військовим, але 12 років тому переїхав до Канади.

У 2016 році він заснував там компанію Roshel, яка модернізовувала автопарки, продавала інкасаторські та броньовані машини.

Новий виробник доволі швидко опанував ринок сусідніх Сполучених Штатів.

Клієнтами Roshel є абсолютно різні американські структури.

Поліція Техасу, Державний департамент, Прикордонно-митна служба та навіть NASA.

Як виявилось, дослідникам космосу теж потрібні бронеавтомобілі, щоб захищати своїх космонавтів та технології на сотні мільйонів доларів.

Бронеавтомобілі Roshel закуповували навіть в NASA.

фото defensearchives.

Фірма також має клієнтів з Канади, Ізраїлю та різних транснаціональних компаній.

До 2022 року Roshel щорічно виробляла 1200 машин, включно з інкасаторськими.

Зараз же планує збільшити випуск до 2000.

Звідки таке різке зростання виробництва бронемашин здогадатись не важко.

Запит на них у Силах оборони України величезний - їх використовують для медичної евакуації, переміщення особового складу, доставки вантажів та навіть штурмів.

А купувати їх готові як західні партнери, так і Україна за власні кошти.

Перші вісім машин зі складів Roshel придбав для українців уряд Канади у перші ж тижні великої війни.

Згодом закупівлю ще 70 штук профінансувала Чехія.

Senator тоді позиціонували як машини для евакуації та перевезення персоналу, і аж ніяк не для бойових умов.

Щоб закріпитися на українському ринку, Senator повинен був змінитись.

З броньовика для космонавтів та мирних американських міст машина мала перетворитись на справжню бойову одиницю, здатну постійно їздити багнюкою і під обстрілами.

Для цього Шимонов направив своїх людей в Україну, які б збирали відгуки операторів, фотографували та робили звіти для головного офісу.

Уже через рік Roshel презентувала Senator у версії МРАПу, тобто повноцінного фронтового автомобіля.

Раніше компанія подібне не робила.

За словами Шимонова, машина перетерпіла тисячі різних змін у конструкції, у порівнянні з базовою версією.

Roshel у версії МРАП.

фото i0.wp.

МРАП Senator - військовий броньовик на базі цивільного Ford F550.

Через свою доступність та надійність це найбільш популярне шасі для створення бронеавтомобілів.

На таких же фордах "Українська бронетехніка" робить свої "Новатори", а НВО "Практика" - машини "Козак-5".

"Сенатори" у варіанті МРАП пройшли випробування захисту за стандартами НАТО та мають сертифікати STANAG 2.

Це означає, що вона витримує влучання 7,62 міліметрового патрона з 30 метрів, підрив на 6 кг вибухівки та падіння 155 міліметрового фугасного снаряда у 80 метрах.

Більше витиснути з бронемашини на цивільному шасі дуже важко.

Якщо взагалі можливо.

Після підриву бронекапсула Senator залишилася цілою.

фото army-technology.

МРАП Senator сьогодні є головним продуктом компанії.

Менш захищену цивільну версію броньовика для України також модернізували - посилили мости, додали протимінні сидіння та змінили двигун на менш "екологічний", щоб була можливість його заправляти звичайним армійським дизелем.

Україна має на озброєнні і цивільний, і воєнний варіанти цих авто.

Деякі з них переробляють на командно-штабні машини.

Як і про будь-який бронеавтомобіль, відгуки військових про Senator можна знайти різні: і схвальні, і критичні.

Але щоб отримати хорошу репутацію та зайняти місце на ринку важливі не лише характеристики машин, а й спроможність швидко їх ремонтувати.

Для цього Roshel знайшов партнерів та розгорнув в Україні великі майстерні для ремонту та модернізації сотень одиниць бронетехніки.

З маленького гаража до бронеавтомобіля.

Як студенти КПІ створили оборонний бізнес.

Сильною стороною Roshel є і великі запаси.

Компанія постійно тримає на зберіганні 100 броньовиків, тож з моменту замовлення вже за місяць може доставити їх в Україну.

Схоже, що у Генштабі канадську машину вважають потрібною, а виробника - достатньо надійним, оскільки Міноборони купує його продукцію напряму, разом з українськими "Козаками" та "Новаторами".

Щоправда, більшість канадських броньовиків Україні все ж таки постачають за рахунок західних партнерів.

Сьогодні на заводах Roshel щомісячно збирають 140 броньовиків, половину з яких відправляють в Україну.

Станом на кінець травня 2024 року уже поставлено 1140 бронемашин.

Тисячний Roshel для України.

Завдяки українському ринку та набутому досвіду на великій війні Roshel отримала потенціал зростання й почала активно інвестувати.

У березні 2024 року компанія оголосила про виділення 65 млн дол на будівництво нової штаб-квартири та промислового об'єкта в Канаді.

Виробник також не приховує плани експансії у США та ЄС.

Наприклад, Roshel намагається перехопити контракт Німеччини на 400 бронемашин для України, тому що місцева компанія FFG зриває терміни постачань.

У розмові з німцями Шимонов одразу пішов з козирів: запропонував створити підприємство на території Німеччини, наголосив на вдвічі меншій ціні його броньовиків та наявності великих запасів, завдяки яким частина машин може одразу рушити в Україну.

Що відповіли німці Шимонов не розповідає, але Німеччина - це не єдина можлива точка входу на європейський ринок.

Зокрема Roshel планує відкрити підприємство в Україні, щоб виробляти вже тут броньовики для вітчизняного ринку, а згодом експортувати їх в інші країни.

Яким буде українське підприємство Roshel.

Конкурувати на українському ринку канадцям буде непросто.

За словами директора "Української бронетехніки" Владислава Бельбаса, вітчизняні виробники здатні самотужки задовольнити потребу ЗСУ в бронеавтомобілях, а коштують вони на 20-30% дешевше за імпортні.

Українські конструктори так само близькі до фронту й постійно покращують свій продукт.

Але Roshel конкуренції не боїться.

За словами Шимонова, рішення про локалізацію виробництва в Україні уже прийняте.

Більш конкретні деталі він не розкриває, однак компанія розраховує інвестувати "десятки мільйонів доларів" та створити "сотні" нових робочих місць на новому підприємстві.

Завод Roshel у Канаді.

Фото mil.

Окрім близькості до основного оператора, компанія бачить в Україні сприятливий бізнес-клімат для побудови оборонних підприємств та подальшої експансії на європейський ринок.

"Україна має потужну інфраструктуру, яка залишилась з розпаду СРСР, і не вся вона використовується ефективно.

У вас є дешева електрика, робоча сила, виробничі ланцюги, які зараз вибудовуються, багато людей з вищою освітою.

Набираючи українців на роботу, ми бачимо велику різницю, порівняно з вихідцями з інших регіонів, де немає культури виробництва.

Після війни Україна посяде центральне місце у регіоні, і у неї вкладатимуть гроші.

Ті компанії, які зможуть тут закріпитись, стануть максимально конкурентноспроможними на європейському ринку", - зазначив Шимонов.

Хованки від ракет, російські шпигуни і багато української зброї.

Інтерв'ю з директором "Української бронетехніки" Бельбасом.

Що таке працювати з українцями Roshel знає не з чуток.

200 з понад 500 співробітників компанії є вихідцями або тимчасовими переселенцями з України.

Так склалось, що компанія зараз активно набирає нових співробітників, а українці після переїзду в Канаду шукали роботу.

Серед них виявляється безліч технічних спеціалістів, які потрібні на заводах Roshel.

Засновник компанії Роман Шимонов.

фото i0.wp.

"У нас є працівник з України, який з початку вторгнення задіяний у виробництві бронеавтомобілів.

Після атаки на одне з українських міст його матір евакуювали саме на нашій машині.

Таким чином коло замкнулося", - розповідає Шимонов.

За його словами, багато українських співробітників висловлюють бажання повернутись на Батьківщину й бути корисними тут.

Частина з них зможе влаштуватись на новому українському підприємстві.

Щодо можливих російських ударів по новому заводу у компанії ставляться свідомо - готові робити все, щоб ворог не дізнався як влаштовані виробничі ланцюги.

"Козаки" йдуть.

Як у конкуренції двох приватних компаній народилися українські броньовики.

Шимонов розповів, що щойно компанія почала працювати в Україні, одразу почала отримувати дивні пропозиції.

"Ми отримуємо багато листів та дзвінків, мовляв нас із кимось познайомлять або дадуть якусь можливість.

Але ми ведемо перемовини лише з офіційними представниками у письмовому вигляді", - сказав він.

Чи це аферисти, чи то реальні представники певних груп чиновників - невідомо.

Але Roshel дає зрозуміти, що вестиме бізнес за стандартами західних країн.

За інформацією канадської газети National Post, колишній менеджер компанії Антон Сестріцин після звільнення звинуватив керівництво Roshel у сплаті хабаря українському чиновнику для сприяння в укладенні одного з контрактів.

ЕП перепитала про цей випадок.

Шимонов відповів, що канадська влада після скандалу провела аудит компанії, і у підсумку не виявила порушень, а проти Сестріцина подали зустрічний позов за наклеп.

Спочатку ЗСУ отримує західну техніку, а потім компанія-виробник починає її обслуговувати на місці та зрештою будує тут свій завод.

За такою схемою в Україні відкриється ще не одне західне оборонне підприємство.

Щоб утримати ці інвестиції, влада повинна захищати українські оборонні заводи не тільки від російських ракет, але й від необґрунтованих обшуків, розкриття даних та корупційних історій.