Однокласники розповіли, який Залужний насправді та пригадали його шкільні роки: "Виділявся серед інших"

Генерал Валерій Залужний своєю появою на чолі ЗСУ не лише вніс ініціативу до реформування українській армії, а й змінив уявлення генералів і офіцерів щодо оперативного реагування армійців на ескалацію з боку противника. Зокрема, одним з перших кроків Залужного як командувача ЗСУ був дозвіл військовим в зоні ООС відкривати вогонь у відповідь без узгодження з вищим керівництвом.

Стало відомо, що говорять про головкома ЗСУ Валерія Залужного друзі, однокласники та підлеглі.

Людяність - ось головна риса генерала ЗСУ, про яку кажуть всі ті хто з ним знайомий особисто. Генерал підтримує стосунки зі своїми однокласниками, з якими у нього є особистий чат. Броніслав Пекарський, який викладав Головнокомандувачу технічну механіку, каже, що Валерій Залужний виділявся серед інших студентів.

"Був дружнім до студентів, вихованим до викладачів. Мій предмет доволі складний і вимагає серйозної математичної підготовки, знання багатьох суміжних предметів, але Валерій давав з ним раду на відмінно. Він був одним з найкращих студентів у групі — уважний, допитливий, старанно виконував усі завдання. Технікум закінчив із відзнакою", - каже Броніслав Пекарський.

Сергій Степанюк, однокласник Залужного, розповів, як вони вітали його з Днем народження та призначенням Головнокомандувачем. Генерал всім особисто дякував та відповідав на кожне повідомлення.

За словами однокласниці Жанни Васянович, Валерій Залужний відзначався успішними досягненнями у навчанні різних предметів, а також високим рівнем фізичної підготовки. Він активно брав участь у всіх шкільних спортивних змаганнях і проявляв зацікавленість у вивченні іноземних мов, а також проявляв глибокий інтерес до географії, показуючи в цьому предметі високі результати.

Жанна Васянович каже, що, хоча Залужний любив вчитися, "типовим ботаном" його назвати не можна було. І коли вже в класі траплялася яка неприємна оказія, то майбутній генерал підтримував однокласників і разом з ними "тримав оборону".

Його мати була касиром на вокзалі, батько військовим, і ніхто не здивувався, що Валерій теж став військовим. Люди, які знають Залужного з дитинства, відзначають його скромність і що він не ставить себе вище за інших.

"Він з дитинства був скромним та вихованим. Тихим. Здавалося, що він ніколи не кричав та не підвищував свого голосу", - згадує вчителька Залужного Тетьяна Шатульська.

Вйськові не одного разу розповідали, що можуть написати Залужноу особисто. Не важливо, яке у тебе при цьому звання - чи ти простий піхотинець чи капітан взводу. Відповідав він завжди, навіть відповідав матерям загиблих героїв та спілкувався з ними. Бо він "спочатку людина, а потім вже генерал".

Віталій Якубов, також колишній учень гімназії №9, познайомився з Валерієм Залужним ще у дитинстві. Після закінчення школи обидва отримали офіцерські звання і знову перетнулися у 2014 році під час бойових дій на сході України.

"У нас перша зустріч на війні відбулася у 2014 році на напрямку Дебальцевого. Тоді Валера вже був полковником. Ми радісно зустрілися, обнялися, обмінялися новинами, вислухали один одного, обговорили майбутні плани і пішли виконувати свої обов'язки. Він - звичайна, нормальна людина, з якою приємно зустрітися, поспілкуватися, дізнатися, як у нього справи", - розповів Віталій Якубов.