"Хотіла б ще хлопців...": українські пенсіонери зізналися, що змінили б у минулому, якби могли

Складно сперечатися, адже чим старша людина, тим більше подій з минулого вона може переосмислити. Цього разу наші читачі не дізнаються, як зміниться розмір виплат, а можуть послухати, про що шкодують в Україні люди, які вже давно на "заслуженому відпочинку".

Давайте на прикладі одеситів дізнаємося, про що шкодують українські пенсіонери, і щоб вони хотіли змінити минуле, якби була така можливість.

Про те, що думають про своє минуле українські пенсіонери, дізналися журналісти порталу "На пенсії" та опублікували коментарі у YouTube.

Лариса: «Що я шкодую? Я жартома кажу чоловікові: «Тільки з одним з тобою прожила стільки років!» Я шкодую, що не було ще хлопців. А якщо серйозно, ні про що я не шкодую. У молодості у нас все було добре: коли ти молодий, ти завжди задоволений усім. Навіть і ми, пенсіонери, на старості років – задоволені. Жалкуємо зараз тільки про те, що йде війна. А свою онуку я з 3 років навчаю (їй зараз уже 30), що треба вчитися, розвиватися, щоб бути самостійною і на старість бабусі з дідусем допомагати».

Сергій: «Я шкодую, що так і не одружився. Я міг одружитися у 20 років, як належить, але не зробив цього. Сім'ї немає, є інвалідність і більше нічого. А молодим можу порадити слухатися батьків, берегти здоров'я, займатися спортом, бо життя тяжке, може їх перемолоти, і вони теж нічого не встигнуть, як я. Це погано".

Олена: «Я шкодую про те, що в молодості була, як вам сказати, не поінформована… Я дуже хотіла вчитися, ходити до рейсів. Але вже коли пішла практика, я заколисувалась, і так і не змогла вийти в море. Шкода, що мене син покинув. Я мріяла, щоб він став лікарем, ходив у білому халаті та надавав людям допомогу. А він снаркоманився. У мене зараз дуже складна ситуація: у мене хвороба Паркінсона, я страждаю на діабет, я в січні перенесла інфаркт, але сьогодні мені допомогти нікому, я самотня. Тому молодому поколінню хочу сказати: не забувайте старих, знайте, що вони вас на світ зробили!

Микола: «Хто не був молодий, той не був дурний» – є таке прислів'я. Тож щось встигли ми в житті, чогось не встигли. Кожен має свою долю. Я не шкодую ні про що. Молодість гарна була, юність – гарна. Дружина в мене прекрасна, дорослі діти. Життя пройшло класно. Зараз війна закінчиться, буде ще краще!

Валентина: «Я першу війну зустріла 1941 року на Пирогівській вулиці, навпроти військового шпиталю, де працювала моя мама. І так я прожила там все життя: 33 роки в комунальній квартирі, двоє дітей... Я дуже шкодую, що зараз ми якось гірше живемо. Молодим можу порадити вчитися. Хочеться, щоб у нас була розумна молодь, особливо дівчатка, щоб матом не сварилися».

Олена: «Може, треба нам, українцям, раніше почати боротися за свою свободу. Ось про це я зараз шкодую. Ми завжди відкладали щось потім: потім буде краще. Але ж ви бачите, що краще, ніж сьогодні, не буде. Сонечко світить – добре. Тривоги зараз немає – сподіватимемося, що й ніч буде тихою».

Також, деякі пенсіонери розбагатіють уже влітку: хто отримає додаткові виплати.