Вадим Рабінович

Президент холдингу RC-Group і медійної Media International Group. Керівник партії "Опозиційна платформа — За життя".

Канал на Youtube

Профіль у Facebook

Вадим Рабінович народився 4 серпня 1953 року в Харкові

Освіта

1970 р. – вступив до Харківського автодорожного інституту.

1974 р. – Рабіновича виключили з комсомолу за "аморальну поведінку", а далі і з інституту (за версією самого Рабіновича, причиною стало складання на лекціях кросворду з політичним підтекстом). Інститут Рабінович так і не закінчив.

Кар`єра та бізнес

1975—1977 рр. – служив в армії, в частині ППО під Харковом. Після демобілізації працював у Харкові майстром будуправління.

20 січня 1980 р. – арештований за звинуваченням у розкраданні держкоштів в особливо великих розмірах. Після 9 місяців слідства звільнений в результаті особистого втручання Генпрокурора СРСР Романа Руденка.

1980 – 1982 рр. – керував підпільними цехами з виготовлення кришталевого посуду, календарів та дерев'яних дверей.

1982 р. – арештований за звинуваченням у розкраданні державних коштів в особливо великих розмірах. За власним визнанням, перебуваючи під арештом, понад рік успішно симулював божевілля.

10 лютого 1984 р.  – засуджений Харківським обласним судом до 14 років позбавлення волі у виправно-трудовому таборі суворого режиму з конфіскацією майна і забороною займатися професійною діяльністю протягом 5 років. Ув'язнення відбував неподалік Харкова.

Під час ув'язнення Рабіновича завербував КДБ як інформатора на прізвисько "Жолудь". Згідно з визнанням самого Рабіновича, він лише симулював "освєдомітєльство", після чого представники КДБ дали йому підписати документ "Про припинення співпраці", хоча про існування таких документів немає ніяких доказів.

20 липня 1991 р. – Рабіновича звільнили з колонії.  Через декілька днів після звільнення він створив із колишнім начальником свого табірного загону Андрієм Алєшиним фірму "Пінта".

1991 – 1992 рр. – після невдалих спроб торгівлі італійськими меблями та британською косметикою на внутрішньому ринку, перейшов до експортних операцій з торгівлі металом. Деякі ЗМІ стверджують, що в ці ж роки Рабінович був причетний до появи недержавного телебачення в Харкові.

1993 р. – Рабінович стає українським представником австрійської фірми "Нордекс", яка за сприяння Президента Леоніда Кравчука стала ексклюзивним оператором з постачання до України російської нафти за яку розраховувалися українськими товарами.

1994 р. – Рабіновичу закрили в'їзд у США на підставі того, що він був українським представником "Нордекса". За твердженням самого Рабіновича, заборону вже знято — і він буває в США.

Влітку 1995 р. – заснував у Женеві компанію "Остекс АГ". Спочатку половина її акцій належала "Нордексу", проте до березня 1996 року Рабінович викупив цю половину за $500 тисяч, остаточно порвавши з "Нордексом".

1996 р. - Рабінович заснував у Женеві компанію RICO ("Рабінович і компанія"), незабаром перейменовану в RC-Group (або RC-Capital-Group). За твердженням Рабіновича, причиною перейменування стало те, що початкова назва компанії повторювала абревіатуру американського Закону "Про осіб, що перебувають під впливом рекетирів і корумпованих організацій", що було сприйняте ЦРУ як знущання російської мафії з американської поліції.

1999 р. – СБУ заборонила Рабіновичу в'їзд в країну строком на 5 років. Згідно з повідомленням прес-центру СБУ, рішення було ухвалене у зв'язку з отриманими відомостями про причетність громадянина Ізраїлю Рабіновича "до діяльності, що завдає значні збитки українській економіці, і на користь забезпечення безпеки країни". Але через два місяці Рабінович уже знов перебував в Україні.

29 липня 1999 р. – пресцентр СБУ офіційно підтвердив інформацію про те, що Рабіновичу направлене запрошення відвідати Україну для бесіди з представниками Служби безпеки. 27 вересня мав бесіду з керівництвом СБУ. Як заявив 29 вересня заступник голови СБУ Юрій Землянський, Рабіновичу "поки дозволено залишатися в Україні. Він дав відповіді на всі питання, які ми йому поставили, але СБУ потрібен додатковий час, щоб розставити всі крапки над "і".

1995 р. – за власним твердженням, Рабінович стає одним із засновників телекомпанії "Студія 1+1", яка в цей час отримує ліцензію на мовлення на другому загальнонаціональному каналі українського телебачення. В той же час представники телекомпанії сьогодні стверджують, що Рабінович ніколи не входив до складу засновників, а лише володів компанією "Пріоритет", якій належали ексклюзивні права на рекламу на "1+1".

1997 р. – згідно з інтерв'ю самого Рабіновича "Україні кримінальній", він продав 50 % акцій "1+1", що належали йому, Рональду Лаудеру за суму більшу, ніж $10 млн, але меншу, ніж $100 млн.

1998 р. – Рабінович створив видавничий будинок "CN — Столичные новости", якому належить низка видань, зокрема тижневик "Столичные новости". У жовтні того ж року відбувся скандальний публічний розрив зі "Студією 1+1". За версією Рабіновича, причиною стала його незадоволеність фінансовими зловживаннями керівників компанії Бориса Фуксмана і Олександра Роднянського, які у відповідь нібито інформували західні посольства про його кримінальну діяльність. За версією протилежної сторони, Фуксман і Роднянський хотіли позбавитися від "мафіозного впливу" Рабіновича. Згідно з книгою "Олігарх", частка Рабіновича в акціонерному капіталі компанії, що становила 25 %, була продана ним Фуксману за $2,5 млн.

2000 р. – створює компанію Media In ternational Group (MIG), в яку увійшли видавничий будинок "CN-Столичные новости", газета "МИГновости" в Україні і "MIGnews" в Ізраїлі, тижневик "Деловая неделя". Натепер в холдинг MIG входить найстарша щоденна газета США "Новое русское слово" (з 2003 р.) і радіостанція "Народная волна", політичний тижневик "CN-Столичные новости", щоденна газета "Столичка", діловий тижневик "DN-деловая неделя" — в Україні, "Московские новости" (з 2005 р.) — в Росії, а також ізраїльська газета "МИГ". Холдингу належать декілька радіо- і телекомпаній і декілька інтернет-сайтів: Mignews.com, Mignews.com.ua, Migsport.com, NRS.com, DN.kiev.ua, CN.com.ua, ряд друкованих ЗМІ в Україні і Ізраїлі. Юрген Рот в "Олігарху" із слів самого Рабіновича повідомляє, що в середині 2000 року в RC-Group в Україні входили рекламне агентство, видавничий дім, інвестиційно-консалтингова фірма, компанія з виробництва напоїв, страхова компанія, підприємство дисконтних карток, фірма по торгівлі косметикою і ряд інших.

Влітку 2007 р. – придбав у КМДА футбольний клуб Арсенал (Київ). Після двох не дуже вдалих сезонів в січні 2009 року продав клуб меру Києва Леоніду Черновецькому.

В липні 2013 р. – стало відомо, що Рабінович запускає новий інформаційно-розважальний канал "NewsNetwork", який отримав ліцензію на супутникове мовлення та має наміри відкрити корпункти в містах-мільйонниках.

Іноземне громадянство

1999 р. – Рабінович стає громадянином Ізраїлю.

13 листопада 2017 - журналіст Василь Крутчак опублікував копію документа, що свідчить про громадянство Ізраїлю депутата Верховної Ради Рабіновича. Документ є копією довідки Міністерства внутрішніх справ Ізраїлю. У документі зазначено, що Рабінович зареєстрований в Ізраїлі ще в листопаді 1994 року. Крім того, копія довідки містить номер ідентифікаційного коду Рабіновича, який може отримати лише громадянин Ізраїлю.

При оформленні документів в Ізраїлі Рабінович взяв собі ім'я Давид. З інформації, наданої журналістом, відомо, що Рабінович був репатрійований до Ізраїлю в 1994 році разом зі своєю сім'єю (першою дружиною Мариною Ландберг-Рабінович і 2 дітьми). Там вони як репатріанти всією сім'єю автоматично отримали громадянство.

Політичний бекграунд

1998 р. – на виборах Рабінович надавав підтримку низці партій (зокрема "зеленим", надаючи рекламні знижки на "1+1"), а також "прогресивним соціалістам", Народному Руху.

2002 р. – надав підтримку блоку "Райдуга", знятому з реєстрації ЦВК. Головний редактор "Столичних новин" Володимир Кацман входив до першої п'ятірки блоку. Характер публікацій у "СН" дозволяє припустити, що Рабінович також підтримував блок "Єдність" і "Народний рух" Бойка.

2014 р. – обраний нардепом за списком "Опозиційного блоку". під №4 у списку. Секретар Комітету, голова підкомітету з питань прав людини Комітету Верховної Ради з питань прав людини, нацменшин і міжнаціональних відносин.

2014 р. – Рабінович балотувався на посаду Президента України. 25 березня 2014 року подав до ЦВК документи для реєстрації у кандидати в президенти України як самовисуванець.  Отримані на виборах результати стали сенсацією: за Рабіновича віддали свої голоси 2,25 % виборців, що вдвічі більше, ніж, наприклад, результат Олега Тягнибока, який контролював цілу фракцію у Верховній Раді, або Дмитра Яроша, який став досить популярним після драматичних подій на Майдані. Найкращий результат Рабінович показав у Запорізькій, Миколаївській та Одеській областях, а також у Дніпропетровську — майже 5 %.

 2016 р. – Рабінович розриває відносини з "Опоблоком" і створює з іншим колишнім політиком від "Опоблоку" Євгеном Мураєвим партію "За життя!". Однак зі складу фракції ОБ не виходить, щоб не втратити депутатський мандат.

2019 р. – став співголовою партії "Опозиційна платформа - За Життя" разом з Юрієм Бойком. Підтримав останнього на президентських виборах. Член Стратегічної Ради партії та Політради партії.

2019 р. – обраний народним депутатом 9-го скликання від партії "Опозиційна платформа - За життя” номером 2 у списку як член партії. Співголова однойменної фракції.

Член Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та АР Крим, міста Севастополя, нацменшин і міжнаціональних відносин.

Громадська діяльність

1997 р. - став президентом Всеукраїнського єврейського конгресу (ВЄК), на створення якого пожертвував $1 млн і який очолює досі. До того часу Рабінович вже мав паспорт громадянина Ізраїлю і створив Торговельно-промислову палату "Україна — Ізраїль". Як глава ВЄКа Рабінович неодноразово заявляв, що для міжнаціональної гармонії в Україні міжнародні єврейські організації не повинні обмежуватися допомогою тільки євреям, а допомагати Україні як державі.

5 квітня 1999 р. - на засновницькому з'їзді Об'єднаної єврейської общини України (ОЄОУ) обирається її головою (посідає цю посаду досі). У той же час 14 квітня 1999 року створюється інше об'єднання — Єврейська конфедерація України (ЄКУ), співголовами якої стали народний депутат України Юхим Звягільський, президент "Вабанка" Сергій Максимов і президент концерну "Орлан", тодішній радник Президента Євген Червоненко. Повідомлялося також, що на створення конфедерації пожертвував гроші Віктор Пінчук. У квітні 1999 року Рабінович говорив, що альтернативне об'єднання створюється під релігійними гаслами. Але, як заявляв тоді ж учасник конфедерації головний рабин Києва Яків дов Блайх, "Рабіновичу пропонували вступити в ЄКУ, проте не змогли гарантувати, що він буде вибраний президентом ЄКУ". При цьому, за словами головного рабина, для глави ОЄОУ "завжди відкриті двері" в ЄКУ.

11 вересня 2005 р. – за ініціативою Рабіновича в Києві відкрито пам'ятник на честь жертв тероризму — за участі Президента України Віктора Ющенка, американського посла Джона Гербста і російського посла Віктора Чорномирдіна.

Нагороди та відзнаки

20 грудня 1999 р. – Рабінович разом із групою бізнесменів отримав від голови УПЦ митрополита Володимира, орден Миколи Чудотворця першого ступеня "За примноження добра на Землі".

17 липня 2001 р. – Рабінович отримав вищу нагороду УПЦ Київського патріархату — орден Святого рівноапостольного князя Володимира першого ступеню "За заслуги у відродженні духовності в Україні".

Сім'я

Вадим Рабінович одружений вдруге. Дружина – Ірина Ігорівна. У цьому шлюбі має трьох дітей синів Олега (1973) та Якова (2008) та доньку Катерину (1994).

Декларація

У щорічній декларації Рабіновича уся нерухомість записана на дружину Ірину. Це, зокрема, 4 будинки, садовий будиночок, квартира і три земельні ділянки у Києві.

Також Рабінович задекларував два ордени, дорогий годинник і дві картини.

У автопарку Рабіновича та його дружини три авта Lexus, одна Toyota, яхта і водний мотоцикл.

Рабінович також задекларував частки у підприємствах, власником яких є він або його дружина (перелік див. у розділі досьє "Бізнес"), а також торгові марки Рабінович FM та Рабінович ТВ.

Зарплата Рабіновича у Верховній Раді становить 392,7 тисяч грн. Зарплата його дружини – 77,6 тисяч грн. Відсотки за депозитами у банку – 84,1 тис. грн, доходи від відчуження корпоративних прав і цінних паперів – 76,8 млн грн.

Готівкою подружжя має $78 тисяч та 7,5 тисяч євро.

На банківських рахунках родини- понад 90,2 млн грн, $39,7 тис та 9,5 тис євро.

Крім того, Рабінович позичив власній дружині понад 13 млн грн. Ще 22,5 млн грн дружина нардепа позичила у бізнесмена Павла Фукса.

Серед видатків Рабінович задекларував оплату авіаперельотів до Сербії, послуги охорони та інше, загалом на суму майже 1,5 млн грн.

Скандали

Медійні активи Рабіновича були втягнуті в серію судових процесів проти Міжрегіональної Академії Управління Персоналом (МАУП) та її видань. Всі вони закінчилися на користь МАУП, а саме:

2003 р. — позов до ДП "Столичные новости": справа виграна у трьох інстанціях (Печерському районному, Апеляційному суді Києва, Верховному Суді України), на користь МАУП та Щокіна Г.В. Для примусового стягнення 33 тис грн. було накладено арешт на рахунок ДП, рішення суду зі спростуванням неправдивої інформації надруковано у газеті "CN-столичные новости".

2005 р. — позов до Рабіновича та "Аргумент-газети", м. Львів: рішення прийняте на користь МАУП у двох інстанціях, негативна інформація спростована газетою.

2005 рік — позов до ДП "Столичные новости": рішення прийняте на користь МАУП у двох інстанціях і набрало чинності. В забезпечення стягнення 50 тис. грн моральної шкоди 01.06.06 арештовано рахунок ДП.

2006 р. — позов до ДП "Столичные новости": рішення прийняте на користь МАУП у першій інстанції (у Печерському суді), винесене рішення про стягнення на користь МАУП 75 тис.грн., оскаржено відповідачем в апеляційній інстанції.

Також, осіб наближених до В.Рабіновича підозрювали в нападі на Щокіна Г.В

29 листопада 2007  - на інтернет-сайті "MiGnews.com", що належить Рабіновичу, була розміщена інформація про те, що під час відкриття у Запоріжжі пам'ятника жертвам Голодомору лідер Конгресу українських націоналістів у Запорізькій області Василь Тимчина нібито заявив: "Прийшов наш час, і Дніпро стане червоним від крові жидів і москалів". Прокуратурою Запорізької області разом із СБУ після перевірки встановлено, що Василь Тимчина не був присутнім на даному мітингу через хворобу, що було підтверджено аудіо й відеозаписами та свідченнями очевидців.

2014 р. – інтернет-видавництво "Українська правда" повідомило про те, що Рабінович профінансував свою президентську кампанію у 2014 році на 2,9 млн,  із 1 мільйона доходу в 2013 року. Згідно з Декларацією  Рабіновича за 2013 рік, загальна сума сукупного доходу родини склала 1 млн 252 тис 714 грн, а сума вкладів у банку 87 тис 880 грн.

САП у 2018 році відкрила дві кримінальні справи про незаконне збагачення Рабіновича.

З витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань, стало відомо, що Рабінович, у період 2017 року набув у власність активи у значному розмірі, законність набуття яких не підтверджено доказами, а саме грошові кошти у сумі 22,5 млн грн, які ним зазначено у декларації особи, як дохід його дружини, отриманий від Фукса П.Я.  у якості гарантійного платежу  за попереднім договором купівлі-продажу земельної ділянки.

2018 р. – НАБУ розпочало розслідування щодо декларування недостовірної інформації  нардепом Рабіновичем від партії,  повідомляють Українські новини, посилаючись на інформацію, викладену депутатом Сергієм Капліним в Facebook.

Згідно з наданою інформацією, Рабінович, ймовірно, в 2015 і 2016 роках проживав у будинку в елітному селищі під Києвом - Козині. Цей факт він не вказав у декларації, як цього вимагає антикорупційний закон. Окрім цього, Рабінович сплачував орендну плату за проживання в цьому елітному будинку в Козині, де він жив в 2015-2016 роках, проте також не вказав ці дані в деклараціях.

Депутат Рабінович також не повідомив про заборгованість по кредиту в ізраїльському банку Bank Hapoalim і належні йому акції компанії DOR PHOEBUS LTD.

НАБУ встановило, що депутат не вказав земельну ділянку подружжя і права на компанію NewsNetwork на 600 тис. грн  у виправленій електронній декларації за 2015 рік. Про це йдеться в обгрунтованому висновку НАЗК за результатами повної перевірки е-декларації Рабіновича, повідомляють Українські Новини.

В діях Рабіновича виявлені ознаки складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 366-1 (декларування недостовірної інформації) Кримінального кодексу України.

У серпні 2020 року став одним із ініціаторів подання до Конституційного Суду щодо відповідності Конституції низки положень антикорупційного законодавства. 28 жовтня КСУ оприлюднив скандальне рішення, згідно з яким скасовується відповідальність за недостовірне декларування та саме електронне декларування.