Настав час навчитися правду любити

Забрали все – і землю, і свободу

Тепер забрати хочуть вже і честь.

Л.Костенко

Масовим героїчним опором український народ, воїни-герої зупинили російського агресора на нашій землі. Так, дякую Господу нашому, який дав військову доблесть нашим солдатам та генералам. Велика заслуга у стримуванні путінської армії належить і В. Залужному. Генерала поважають за розумну рішучість, справедливість, що вміє поєднувати сміливість з далекоглядним розрахунком бойової хоробрості. Що таке великий генерал, воїн, людина? Це людина, чиї індивідуальні здібності, задуми та звершення роблять її найбільш придатною для служіння своїй країні та народу. В.Залужний – це особистість.

Жодна історія не починається зі свого початку і коріння дерева завжди заховано від очей і досягає води. Так і відносини між В.Зеленським та В.Залужним сховані та приховані від українського народу. Істина подібна до яскравих квітів на лузі, де кожен зриває те, що йому любе. Однак лише Господь знає, насправді, істину їхніх стосунків, вчинки та діяння.

Офіс президента в особі ярмарків, подоляків, татарових та інших арохамів та безкутівщина, ох, як їх багато, вирішили, що вони багато каміння кинули в опозицію і вже нічого не страшно – вирішили затіяти інтригу проти В.Залужного. Ціль яка? Вихор здогадів. Такий похід характерний для цих людей, але головне, він позбавлений мудрості, бо звільнити бойового генерала, шукати спотворені факти його діяльності під час війни, отже вводить в оману лише повних дурнів.

Та й у президента заговорило самолюбство у цих непростих стосунках із В.Залужним. І почалися інтриги: «Та снігові маски раптово зацвіли».

Ґете казав, що якщо перед вами людина в чомусь перевершує вас, то полюбіть її за це – інакше підете від заздрості. В.Зеленський прийшов до влади за допомогою Божої іскри, волею випадку, тому йому здається, ніби інші замишляють проти нього заколот, у кожному шепоті – змова.

Бог створив і царів, і бідних і жебраків. Він відпускає кожному свій термін, щоб у призначену годину людина поникла, як колос під серпом женця. Країна галасує, як негода. У країні ціла низка «змінних витрат – рівень розвитку економічної та соціальної ситуації, війна та інші проблеми». Ви що справді уявили, що є рушійною силою, коли все розкрадено, віддано, продано? У країні є одна світла та боязка надія. Це надія. Це особи. Адже за всіх найважчих часів людство врятувалося особистістю.

І спом'яну, і пом'яну

І ще раз війни прокляну.

Л.Костенко

Журналіст Павло Іллюша