САП та НАБУ перетворюються на інструмент тиску на бізнес та політичної боротьби – експерти

Витік інформації з САП та НАБУ та новина про усунення з посади першого заступника директора бюро Гізо Углави розірвали медіапростір. Скандал пов'язували із входженням САП та НАБУ в орбіту впливу Офісу президента після звільнення Артема Ситника.

Потім було проведено обшуки в будинку Углави, які пов'язали з "витоком НАБУ" даних досудового розслідування на користь одного з бізнесменів, який фігурує у розслідуванні антикорупціонерів щодо "великого будівництва".

У НАБУ заявили, що зацікавлені у проведенні неупередженого розслідування, але експерти вказали на кризу у САП та НАБУ.

Так, колишній нардеп Борислав Береза заявив, що "витік із САП та НАБУ свідчить про внутрішню боротьбу за те, хто з них більше буде корисним Офісу президента".

Внаслідок дискредитації антикорупційних органів, давню справу ексміністра екології Миколи Злочевського тепер можна порівняти із судом над ексголовою Верховного суду Всеволодом Князєвим.

Політичний експерт Володимир Цибулько, коментуючи скандал із витоком інформації в САП і НАБУ, пише: "Згадаймо лише колишнього Главу НБУ Кирила Шевченка або Дениса Чернишова, колишнього заступника голови Укргазбанку. Кримінальні справи проти них відкриті вже 10 років і можуть перебувати в такому стані ще десятиліття".

Таким чином, в Україні склалася ситуація, коли у САП та НАБУ з'явилися важелі тиску на бізнес. Як пише Цибулько: "українські антикорупційні служби не розслідують злочини, а грабують бізнес. Сьогодні "вигідно" – справа відкривається, завтра "не вигідно" – справа закривається".

Огидний стан українських в'язниць також може бути вигідним посередником у переговорах з тими, хто має можливість відкрити кримінальну справу за формальними ознаками. Українські бізнесмени, знаючи про погані умови утримання у слідчих ізоляторах, не кажучи вже про в'язниці, можуть піти на будь-які угоди й таким чином попадають на гачок, зістрибнути з якого неможливо.

У випадку, якщо бізнесмен вирішить залишити Україну чи перевести бізнес за кордон, антикорупціонери можуть заявити, що у справі 3-10-річної давнини з'явилися нові докази – і завалювати європейські органи запитами. Все це можна трактувати як "віджим" бізнесу.

"Європейці вже починають здогадуватися, що вони просто використовуються своїми українськими колегами "втемну". Завалюючи європейську феміду запитами на слідчі дії та екстрадиції, українські антикорупціонери використовують європейську судову систему як спільника. У полі європейського законодавства жодна справа українського бізнесмена за таким схематозом навіть не дійшло б до суду", – резюмує Володимир Цибулько.

Партнери, які ініціювали створення САП та НАБУ, втрачають віру у можливість адекватного функціонування антикорупційних органів в Україні. Після майже 10 років існування цих структур результат їхньої роботи вже потребує міжнародного втручання.