Ми перебуваємо у переломному моменті: військовий розповів, чому ЗСУ зараз це три різні армії

Сьогодні у збройних силах існує три армії в одній. Вони різняться за рівнем підготовки, професіоналізму чи патріотизму, а, по менталітету. Про це розповів командир групи спецпідрозділу ЗСУ снайпер Костянтин Прошинський з позивним "Дід", наводячи приклад слова з іншого блогу.

Перша армія - це командири старого загартування, яких можна назвати "генерал - кирзовий чобіт". Вони виросли до високих посад завдяки негативному відбору, коли мало хто хотів присвятити своє життя службі в армії. Ці люди купували посади та звання, звикли чути і говорити лише "є, так точно, рішуче виконаємо", і тепер мають необмежену владу над долями та життями інших. Вони почуваються рабовласниками.

Друга армія – це професійні військові оперативного рівня, які за роки принижень та абсурду опустили руки, змирилися з долею, давно зрозуміли, що ініціатива карається, а суперечити командиру – лише гірше. Вони не дуже хочуть служити, але звільнитися не можуть через воєнний стан. Однак у них все ще спалахують очі, коли вони бачать хоч трохи адекватне керівництво, а не "стій тут-біжи туди".

Третя армія – це добровільно чи примусово мобілізовані цивільні, які шоковані тим, куди потрапили. Вони не можуть упокоритися з двома речами: що неадекватний командир – це норма, і що тепер вони раби, змушені виконувати будь-які накази без права голосу, а звільнитися можуть лише мертвими, непридатними до служби чи інвалідами.

Існує також окремий прошарок адекватних командирів і навіть генералів, які через свою позицію постійно страждають і ризикують потрапити до резервного батальйону, але зберігають совість і розум. Їх мало, але вони є.

Сьогодні армія перебуває на зламі. Вона має стати міксом із мобілізованих та кадрових військових. Мобілізовані, які все життя мали свій бізнес чи успішну громадянську кар'єру, дивляться на те, що відбувається іншим поглядом, і запитують: "Чому так має бути? Це ж повний абсурд".

Усі придивляються, бачать, що справді щось не так, і починають змінювати ситуацію. Тільки так можна уникнути глухого кута.

Сергей Данилюк