Чи зможе противник прорватися через Курахівсько-Вугледарський плацдарм

Командування угрупувань військ “Юг” та “Восток” активізувало атакувальні дії на Курахівському та Времіївському напрямках, прагнучи витіснити ЗСУ з Вугледарсько-Курахівського виступу і відновити контроль на Бердянському напрямку. Військовий експерт Костянтин Машовець аналізує ситуацію та результати атак, що тривають на цих ділянках фронту. Він зазначає, що спроби прориву противника на зазначених напрямках поки що не досягли значних успіхів, а завдання ліквідації Курахівсько-Вугледарського плацдарму залишається складним для російських сил.

Сьогодні буде південно-східний “кут” фронту. Курахівський та Времіївський напрямки.

Приблизно тиждень тому командування угрупувань військ (УВ) “Юг” та “Восток” противника поновили атакувальні\штурмові дії на окремих ділянках лінії бойового зіткнення (ЛБЗ) вказаних напрямків. По суті, сенсом цих дій є чергова спроба витіснити ЗСУ з Вугледарсько-Курахівського виступу, а також відновити положення, яке існувало на Бердянському напрямку до початку українського наступу у 2023-му році.

Зокрема, після нетривалого “закріплення” у зайнятих селищах Старомайорське та Урожайне:

• передові підрозділи 37-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) противника зі складу його 36-ї загальновійськової армії (ЗВА), 5-ї окремої танкової бригади (отбр), за підтримки підрозділів десантно-штурмового батальйону 40-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП), знову здійснили серію атакувальних та штурмових дій вздовж східного берегу р. Мокрі Яли, по напрямку Урожайне–Благодатне;
• своєю чергою по протилежному (західному) берегу цієї річки підрозділи 394-го та 114-го мотострілецьких полків (мсп), підтриманні окремими підрозділами 218-го танкового полку (тп) зі складу 127-ї мотострілецької дивізії (мсд) 5-ї ЗВА противника, спробували прорватися у бік с.Макарівка з боку Старомайорського.

Наразі вищезазначені спроби противника закінчились для нього майже безрезультатно.

Також у смузі дій УВ “Восток” передові підрозділи 36-ї омсбр зі складу 29-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника протягом поточного місця здійснили обмежені за розмахом атакувальні\штурмові дії по напрямкам:

• Микільське–Вугледар;
• Володимирівка–шахта “Південно-Донбаська”;
• Солодке–Водяне (39-а омсбр, зі складу 68-го армійського корпусу\АК).

Вказані дії противника поки тривають для нього без особливих успіхів.

Своєю чергою у смузі дії військ (сил) УВ “Юг” противник продовжив свої спроби наступати у загальному напрямку на Курахове та у бік Костянтинівки, зокрема:

• передові підрозділи 9-ї омсбр зі складу 1-го АК, 103-го мотострілецького та 163-го танкового полків (мсп\тп) 150-ї мотострілецької дивізії (мсд) здійснили протягом місяця серію атакувальних дій по напрямку Мар’їнка – Максимільянівка, намагаючись прорватися в останню. Але далі Георгіївки просунутись та ЗАКРІПИТИСЯ не спромоглися. Та й саму Георгіївку росіяни зараз контролюють лише частково.
• по напрямкам Побєда–Костянтинівка та Новомихайлівка–Костянтинівка “головною дієвою особою” продовжує виступати 20-а мотострілецька дивізія (мсд) противника зі складу його 8-ї ЗВА. По виказаним напрямкам вона практично повністю введена противником у бій, у складі всіх 3-х своїх мотострілецьких полків (242-й, 255-й та 33-й мсп), а також “штатного” танкового полку (тп) —10-го тп.

Наразі противник прагне повністю взяти під контроль с. Парасковіївка та просунутись від неї до дороги Мар’їнка–Вугледар (вона же — 00532), обходячи с. Костянтинівка з півночі. Очевидно, та тактична група, яка діє з боку с.Побєда, повинна “оказать содействие” тій частині дивізії, яка наступає з боку Новомихайлівки.

Варто також додати, що у смузі дії 20-ї мсд, очевидно, введені у бій підрозділи щонайменше ще 3-х мотострілецьких полків територіальних військ (мсп ТрВ), які, ймовірно, оперативно підпорядковані штабу 20-ї мсд.

ПІвденніше цього напрямку, у загальній дирекції Солодке–Водяне, як я вказав вище, оперують підрозділи 39-ї омсбр та зведеної тактичної групи 18-ї кулеметно-артилерійської дивізії (кулад), зі складу УВ “Восток”.

На цей час противнику вдалося загалом у цьому південно-східному “куті” фронту за весну та половину літа досягнути достатньо обмежених результатів, зокрема:

• відбити два раніше звільнених ЗСУ села на Времіївському напрямку (у бік Великої Новоселки) — Старомайорське та Урожайне;
• захопити с. Новомихайлівка та більшу частину с. Парасковіївка;
• закріпитися у центральній та східній частинах с. Георгіївка;
• відтіснити наші передові підрозділи на найбільш небезпечному для себе напрямку — Володимирівка–шахта “Південно-Донбаська”, але явно не набагато;
• просунутись на чергові декілька посадок по дирекції Солодке–Водяне…

Але, наскільки я розумію, головні завдання на цих напрямках, а саме — повне витіснення ЗСУ західніше дороги Мар’їнка–Вугледар (й отже, ліквідація всього Курахівсько-Вугледарського виступу), а також “відновлення положення” у більшій частині смуги дії військ (сил) УВ “Восток”, наразі для противника поки залишаються, скажімо так, достатньо проблемними.

Очевидно, від можливих (запланованих?) дій з охоплення Курахівсько-Вугледарського виступу (плацдарму) ЗСУ шляхом стрімкого прориву у бік, власне, Курахового (й створення у такий спосіб умов для охоплення плацдарму з півночі, а з півдня такі умови були створені РАНІШЕ), командування противника відмовилось. Підозрюю — вимушено.

Декілька спроб “прорватися через Георгіївку” противник таки здійснив. Так само, як весною пробував наступати у бік Золотої Ниви, а також з рубежу Шевченко–Павлівка.

Але все це для нього закінчилось, по суті, невдало. Окрім кількох “дрібно-тактичних” надбань, це йому нічого суттєвого не принесло. Зокрема, щодо гіпотетичної “охоплювальної”, щодо Курахівсько-Вугледарського виступу, можливої операції.

Тому, очевидно, починаючи з ранньої весни, паралельно із “напрацюваннями” щодо “стрімкого прориву на Курахово” командування противника почало практичну реалізацію звичного для себе плану з фронтального та повільного витіснення ЗСУ з вищезазначеного плацдарму (тривалі та кровопролитні бої за Мар’їнку, Новомихайлівку, Побєду, неодноразові спроби прорватися “на Водяне” південніше самої Новомихайлівки, спорадичні спроби “обійти Вугледар”, то зі сходу, то із заходу тощо).

Тобто, очевидно, перед командуванням УВ “Юг” противника було поставлено цілком конкретне й чітке завдання — ліквідувати український Курахівсько-Вугледарський плацдарм, небезпечно витягнутий у бік Володимирівки та Волновахи.

Причому, наскільки я розумію, “прямое содействие” УВ “Юг” у цій справі повинно було надати УВ “Восток” (силами своїх правофлангових 29-ї ЗВА та 68-го АК), перед яким, своєю чегою, було поставлене завдання “повернуть все взад” на “власному” й самостійному Времіївському напрямку.

Наразі командування УВ “Юг” та “Восток” противника досить далекі від досягнення такого роду результатів:

• прорватися “на Курахово” поки не виходить. Навіть на рубіж Гостре–Максимільянівка поки вийти не вдається;
• бої за Костянтинівку (ключовий пункт у північній частині плацдарму) обіцяють стати ще більш “витратними” для противника, ніж навіть бої за Новомихайлівку. Причому, ще не факт, що 20-й мсд противника вдасться до неї доповзти;
• Водяне для 39-ї омсбр противника все також залишається “досить віддаленим”. Причому темпи, з якими противник просувається у його бік, “а равно” обсяг втрат, яких він водночас зазнає, навіть й близько неспіврозмірні;
• ну й повторне захоплення двох сіл на Великоновоселівському напрямку (Старомайорске та Урожайне), яке зайняло у противника всю зиму, весну й майже половину літа й коштувало, принаймні, “обескровливания” 60-ї омсбр, навряд чи можливо вважати “выдающимся результатом”

Підсумуємо

З огляду на динаміку та основні тенденції щодо розвитку ситуації на інших операційних напрямках, командуванню УВ “Юг” та “Восток”, які, власне, й діють на Курахівському та Времіївському напрямках, розраховувати на значне підсилення додатковими силами та засобами навряд чи варто. Принаймні, найближчим часом. Доведеться обходитись, здебільшого, власними силами (тобто тими, які вже зосереджені та розгорнуті у їхньому складі).

Водночас завдання щодо ліквідації Курахівсько-Вугледарського плацдарму ЗСУ з них також навряд чи знімуть. Тому пробувати атакувати та штурмувати вони, звісно, будуть.

Цікаве інше: в якому розмаху та обсязі? Одна річ, коли у тебе — “безліміт” на додаткові сили та засоби, інша — коли доводиться діяти виключно “коштом внутрішніх резервів”. Зовсім різні показники…