"Годували так, щоб тільки не вмер": боєць ЗСУ загадав найтяжчі дні в полоні росіян

Іван Панкін, 32-річний військовослужбовець з Миколаєва, приєднався до Збройних Сил України 26 лютого 2022 року, з перших днів повномасштабного вторгнення. Свою історію він розповів у спецпроєкті "Загартовані боями та сонцем" в етері "Українського радіо. Миколаїв".

До війни він працював фахівцем з тепло-вентиляційного обладнання на місцевих підприємствах. Іван служив у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти та брав участь у обороні Маріуполя. Під час спроби вибратися з оточення, 12 квітня 2022 року, Іван потрапив у російський полон, де його піддавали побоям та катуванням електричним струмом.

"Виводили кожну камеру в коридор на "построєніє" і там вже знущались, як хотіли. У камерах о шостій підйом і до десятої вечора ти стоїш. Не дозволяли ні сідати, ні лягати. І ще покарання було — змушували всю камеру рахувати всю ніч: перший, другий, третій, четвертий, так по колу. Нас там було чотири чоловіка. Не дозволяли спати. Годували так, щоб тільки не вмер", — розповів військовик.

Згодом Іван опинився в СІЗО Вязьми у Смоленській області росії, де дізнався про свій майбутній обмін. Він повернувся до України 16 лютого 2023 року. Перше, що він зробив після звільнення — зателефонував своїй матері, їхня розмова супроводжувалася сльозами з обох боків.

Після півроку реабілітації та підтримки від родини і друзів, Іван приєднався до 123-ї бригади Територіальної оборони, де продовжує службу на Херсонському напрямку станом на 20 квітня 2023 року. Він поділився думками про свій час у полоні, вказавши, що росіяни намагалися психологічно зламати українських воїнів. Іван закликає не втрачати надію та вірити у звільнення всіх полонених.

Іван має плани на майбутнє — після війни він хоче відкрити власну справу.

"Найстрашніше, що хлопці ще в полоні, їх не обміняли. Бо сидять вони ні за що, і знущаються теж ні за що. Але треба триматися, не падати духом. Колись це все закінчиться, і всі повернуться додому", — розповів боєць.