Таке було під Бахмутом: військовий розповів про тактику окупантів на Харківщині
Ми воюємо не з дурнями, а з армією, яка спроможна вчитися на своїх помилках, вдосконалюватися, модернізуватися, яка володіє величезним ресурсом живої сили та технічних засобів.
Командир батальйону ударних безпілотних авіаційних комплексів АХІЛЛЕС 92-ї окремої штурмової бригади Юрій Федоренко в інтервʼю Анастасії Федор на прикладі Харківщини пояснив, як змінювалася тактика окупантів.
За словами військового, на початку переходу лінії державного кордону противник дуже активно застосовував легкоброньовану й броньовану техніку, але Сили оборони України, зокрема ті підрозділи, які були перекинуті з інших напрямків, зокрема з-під Бахмута, дуже добре навчилися палити цю техніку в русі, тому противник протягом місяця відмовився від застосування такої техніки та перейшов на високоманеврені авто, багі, мотоцикли.
Юрій Федоренко відзначи, що і другу тактику окупантів наші підрозділи добре знали, тому противник був вимушений перейти до третього етапу, який також уже застосовував під час боїв на Бахмутському напрямку.
"Противник перейшов до тактики пішого накопичення. Що мається на увазі: це інтервал дистанції 100-200-300 м, коли вони кволо протягом дня перебігають від куща до куща і намагаються накопичитися саме таким чином на лінії боєзіткнення передній, згрупуватися і потім починати ударно-штурмові дії. Але ця тактика також достатньо відома, тому противник успіху бажаного не отримав", – пояснив військовий.
"Противник продовжує залишатися активним, але знову повернувся переважно до тактики живої сили поодиноких піхотинців, які накопичуються, потім намагаються штурмувати. В цей час може скластися враження, що поодинокі піхотинці гуляють і якби все спокійно – це не так, друзі, в противника працюють системи реактивного вогню по наших передових позиціях, працює авіація, працюють ворожі безпілотники і інші вогневі засоби дуже-дуже інтенсивні, зокрема і танчики з закритих вогневих позицій", – додав Юрій Федоренко.