Військовий розповів правду про навчання в ЗСУ: "Ми лягали спати мокрими"

Відомий український спортивний журналіст Андрій Сеньків, який був мобілізований до Збройних сил України в середині червня, розповів у соцмережах Х про спробу покарання за правду про проходження базової військової підготовки (БВЗП).

Сеньків має серйозні проблеми із зором, і за висновком військово-лікарської комісії (ВЛК) може служити лише на тилових посадах. Попри всі документи, які підтверджують обмеження його придатності, після БВЗП його відправили на навчання командувати механізованим взводом.

«Перші дні БВЗП. Спочатку нам не видали одяг – ми мокли під дощем і лягали спати в мокрих речах. А навчання почалося через тиждень після приїзду.

Я написав тред, який швидко розлетівся в Telegram, ЗМІ та інших платформах. На ранок всі говорили про мій тред і тиснули руку. Проте ввечері прийшов сержант і сказав: "Нагору тебе кличуть". Я зрадів, адже думав, що розголос принесе порядок. Мене зустріли і повели в туди, де був підполковник, що виглядав дуже серйозно.

"Ну що, колаборант?" – такими були його перші слова. "СБУ вже зацікавилося тобою, що ти там робиш?"

Він довго і нудно говорив, потім почав тираду, яку я запам'ятаю на все життя. Спершу він вказав рукою в сторону. Там був колючий дріт, за ним трава по коліна і кілька дерев.

— Що ти тут бачиш?

Я зрозумів, що з колючим дротом краще не жартувати.

— Дерева, пане підполковнику. — Хм, а я - квіти. Знаєш чому? Бо квіти символізують жіночу красу.

Він задумливо подивився вдалину, гордо підняв голову і розправив плечі. Мить величі.

Після цього було "но-но-но" пальчиком і наказ видалити мій тред, який так швидко поширився. Я натурально налякався. "Я на радарах СБУ!" — думав я. Відчував себе приниженим, сповненим несправедливості, але змирився. Нове життя, нові реалії, правила нової гри. Далі капітану було наказано провести мене до розташування. Але той не знав дороги і весь час йшов позаду мене, який також не орієнтувався.

Уявіть собі, як ви погрожуєте СБУ та колаборантством, а капітан йде лише позаду, можливо, думаючи, що зброя може стати у пригоді. Це був перший і, сподіваюся, останній раз, коли я опустив голову, змирився і 100 разів вибачався ні за що. Я мав розповісти цю історію".

Джерело: OBOZ