"Хочеш вижити, то копай": військовий, що пів року обороняв позиції у Серебрянському лісі, поділився своєю історією

Василь Ленко з Чернівців, нацгвардієць з багаторічним досвідом, двічі стояв на захисті України в Серебрянському лісі на Луганщині, перетвореному війною на зону безперервних боїв. Більше півтора року це місце зазнавало штурмів російських сил, що перетворило ліс на вигляд лісостепу, де замість лісу залишились одні стовбури.

Його історію розповіли в сюжеті Суспільного.

Ленко, який захищав позиції майже шість місяців, розповідає про складнощі, з якими зіткнулися військові в цьому регіоні. Відкрита місцевість значно ускладнювала оборону, адже ворожі дрони та авіація постійно знаходили їх позиції.

До Нацгвардії України Василь приєднався у 2016 році, маючи за плечима досвід служби на Донеччині під час АТО. З початком повномасштабного вторгнення він вже був у складі підрозділу в Чернівцях і не вагаючись долучився до резервної роти, яка вирушила на виконання бойових завдань.

На лінії фронту в Серебрянському лісі, де ворожі сили були віддалені на всього 70 метрів, завданням українських військових було не лише відбити атаку, але й змусити ворога відступити, за можливості здійснюючи контратаки.

"Навіть, якби я не був військовим, все одно б туди поїхав. Я мусив їхати, бо ніхто, крім нас. Це була перша лінія. Більшість лісу згоріла. Все повалене та зруйноване. Найстрашніше, коли заходиш та виходиш з позицій, бо це відкрита місцевість, де постійно літають дрони. Якщо вони тебе бачать, отже працює артилерія", – каже Ленко.

Військовий каже, на позиціях у лісі було просте правило – "хочеш вижити, то копай. Чим глибше, тим краще". Василь згадує про необхідність постійного укріплення позицій, адже легкий пісок робив окопи ненадійними. Спроби захистити себе від обстрілів вимагали невпинної праці і винахідливості. Страх перед авіацією та артилерією, які анонсувалися через радіо, змушував воїнів максимально концентруватися на обороні, готових до будь-яких випробувань.

Перебуваючи на фронті двічі, влітку та зимою, Василь стикався з різними тактиками ведення війни, включаючи застосування ворогом керованих бомб і вдосконалених дронів. Кожен день на передовій ставав новим уроком, вимагаючи від військових адаптації до постійно змінюваних умов і тактик ворога.

Зараз Василь продовжує службу у Чернівцях, але готовий у будь-який момент повернутися на передову, де його досвід та відданість справі можуть знадобитися.