На Кіпрі жили крихітні слони і бегемоти - їх знищили люди кам'яного віку
14 тисяч років тому, коли планета оговтувалася від останнього льодовикового періоду, на острові Кіпр, а також на Криті, Мальті, Сицилії, Сардинії та багатьох інших островах жили карликові слони та бегемоти.
Такого висновку дійшли вчені, дослідження яких опубліковане в The Conversation.
Острівна карликовість — процес, у якому колись великий материковий вид еволюціонує, щоб стати меншим у відповідь на зменшення ресурсів і хижаків — насправді є досить поширеним явищем. На жаль, цей процес також робить такі види більш вразливими до швидких змін навколишнього середовища, включаючи появу нових хижаків, таких як люди.
Кіпрський карликовий бегемот був найменшим карликовим бегемотом середземноморського регіону. Генетичні дані свідчать про те, що він відокремився від звичайного бегемота (Hippopotamus amphibius) приблизно 1,5 мільйона років тому.
Кіпрський карликовий слон становив менше 10% розміру свого материкового предка, слона з прямим бивнем (Palaeoloxodon antiquus), який населяв Європу та Західну Азію в середньому та пізньому плейстоцені.
Довгий час багато археологів і палеонтологів не вірили, що люди мають відношення до вимирання цих двох видів мегафауни на Кіпрі. Ті, хто сумнівалися, припускали, що або люди з’явилися значно пізніше вимирання, або перших людей було надто мало, щоб знищити цілі види.
Доведено, що перші люди прибули на Кіпр між 14 000 та 13 000 років тому, задовго до того, як вимерли бегемоти та слони. Людська популяція, ймовірно, зросла до кількох тисяч протягом кількох сотень років після прибуття.
Чи могла невелика популяція людей спричинити вимирання карликових тварин
Попри те, що ці тварини давно вимерли, вчені зробили деякі висновки щодо їхньої ймовірної популяції на основі палеонтологічної інформації і поширення. Вони дійшли висновку, що карликовий бегемот важив близько 130 кг, а карликовий слон важив трохи більше 500 кг.
Вчені побудували комп’ютерні моделі того, що сталося б із цими двома видами на Кіпрі, коли прибули люди. В ході дослідження з'ясувалося, що навіть невелика людська популяція, яка нараховує від 3 до 7 тисяч особин, могла легко призвести спочатку до вимирання карликових бегемотів, а потім і карликових слонів - модель вчених показала, що процес тривав би менше 1000 років. Це передбачення збігається з послідовністю вимирання, виведеною з палеонтологічних літописів.
Дослідження вчених покращило розуміння того, як навіть невеликі людські популяції можуть порушити екосистеми та спричинити великі вимирання, особливо в часи швидких змін навколишнього середовища.
Як повідомляв "Апостроф", у Франції знайшли новий вид неандертальців, який може відкрити таємницю їх вимирання.