Фільм "Буча": драма про насильство, яке залишено за дужками

В Україні практично завершили роботу над драмою "Буча" та готуються показати її на Берлінському кінофестивалі, який відбудеться наступного року наприкінці лютого.

Якщо картину не буде допущено до однієї з номінацій, то їй планують влаштувати позаконкурсний показ 24 лютого. Vesti.ua були першими, хто переглянув чорновий варіант картини.

Чому закиди на адресу авторів "Бучі" стали неактуальними

Фільм знято на основі реальних подій, що відбувалися на початку війни з моменту першого дня окупації Бучі та Ворзеля. Наприклад, у картині, частково, показано історію знаменитого українського композитора Ігоря Поклада та його дружини, які понад два тижні прожили під окупацією росіян у Ворзелі. Головний герой тут – громадянин Казахстану, який, попри можливість виїхати з України, у перший же день став волонтером і цілий місяць займався тим, що вивозив людей з міст Київської області, які захопили росіяни.

Нагадаємо, що фільм викликав шквал критики ще до того, як його почали знімати. Одні говорили про те, що така картина не на часі, і зніматиме художнє кіно про нинішню війну доречно лише років через десять після її закінчення. Інші дорікали, що проєктом зайнявся один із колишніх співробітників студії "Квартал 95" Олександр Щур ("Я, Ти, Він, Вона") і цей проєкт – не більше, ніж спроба хайпанути на актуальній темі.

Однак тепер ці закиди трохи вщухли. Для тих, хто дорікав у несвоєчасності випуску фільму, з'явився приклад голлівудської зірки ізраїльського походження Галь Гадот. Актриса віднедавна демонструє у США документальний фільм, в якому показані звірства терористичного угруповання ХАМАС, скоєні під час вторгнення до Ізраїлю 7 жовтня. Гучних закидів на адресу "Супержінки", принаймні з ізраїльських медіа, не звучить. А у тих, хто вже побачив "Бучу" після показу, течуть сльози, і про "хайпожерство" не виникає навіть думки.

Був і ще один закид на адресу "Бучі" від режисера "Кіборгів" Ахтема Сеітаблаєва. У ньому немов включився цензор радянських часів, коли акторам, які грали легендарних особистостей СРСР, потім назавжди забороняли грати негативні ролі. Наприклад, так було з Костянтином Степанковим, який чудово зіграв Ковпака, після чого грати ролі бандитів та негідників, які він блискуче грав до цього, йому було заборонено. Зокрема, Сеітаблаєв незадоволений тим, що виконавець головної ролі у його фільмі В'ячеслав Довженко із позитивного героя переключився на негативного. Нагадаємо, він в Ахтема зіграв командира кіборгів із позивним серпнем. А тепер він грає полковника ФСБ. І треба сказати, що ця роль вийшла у нього яскравішою. Довженко чудово грає цинічного ката, який, як удав, на початку присипляє пильність жертви, а потім робить свій постріл.

Завдяки саме грі Довженка вийшла чудова дуель національних ідей між його героєм та волонтером, якого зіграв польський актор Цезарій Лукашевич. Якщо перший показав, як впевнений у собі злочинець втрачає над собою контроль, коли відчуває силу противника, то другий чудово зіграв переродження, коли із заляканої та зацькованої людини він перетворюється на безстрашного героя, який іде на бій із ворогом. Щоправда, у причинно-наслідковий зв'язок тут не дуже віриться. Хоча Олександр Щур в особистій бесіді стверджував, що навіть ті епізоди, які глядачеві можуть здатися безглуздими, є також реальністю. Начебто про це розповів прототип цього волонтера.

Буча-лайт

Попри те, що автори "Бучі" перед показом попереджають, що фільм досить драматичний, ця картина видасться лайт-варіантом будь-якої роботи Ларса фон Трієра. Продюсер та сценарист цієї картини Олександр Щур побоявся шокувати публіку, тому вирішив не показувати взагалі будь-яке насильство. Глядач бачить лише наслідки. А найжорсткіший кадр, це коли вуличний собака обгладжує ногу мерця, що лежить на вулиці. В іншому автори картини намагаються нагнітати атмосферу за допомогою музики та фонової картинки. Тут доречно навіть провести паралель із прийомами Хічкока.

Щур пропонує людям включити асоціативне мислення. У картині дуже багато метафор та паралелей. Наприклад, у картині часто повторюється епізод, де зверху показано, як машина головного героя їде вузькою чорною дорогою, а з обох боків – чорна вода. У багатьох кіноманів може виникнути асоціація з серіалом "Третій день", де герой Джуда Лоу потрапляє в поселення, яке після припливу води відрізає від материка. В обох випадках це виглядає як шлях в один кінець. Але якщо звернутися до міфології, то це ніщо інше, як ритуал єгипетського бога Анубіса, який перевозить людей із царства живих у царство мертвих.

Олександр Щур із самого початку фільму налаштовує глядачів на те, що їм доведеться попрацювати під час перегляду., щоб рахувати закладені смисли. Зокрема, головний герой, сидячи на вершині Говерли, згадує "Божественну комедію" Данте Аліг'єрі. Відповідно, майбутній волонтер з вершини спускається до пекла, де йому доведеться пройти його дев'ять кіл. А завдання глядачів їх розпізнати.

Щоправда, чи захоче масовий український глядач розгадувати ці загадки, якщо дослідники констатують втому нашого суспільства від війни. Тому навряд чи ця картина матиме хороші касові збори.

Залишається сподіватися, що ця картина допоможе здобути більше симпатиків України за кордоном. Тим більше, що тут є ще й посилання на нацистську Німеччину. Російські офіцери ФСБ ходять у чорних кітелях, як Гестапо. Ну, а ідеї, які вони проголошують, це відвертий нацизм. Ну а росгвардійці, що крадуть ювелірні вироби з магазину або завантажують у БТР побутову техніку – це лише як маркери цього вторгнення.

Читайте також: