На початок ХХ століття Львів налічував 20 тисяч повій: як вони жили і чому звинувачували у всьому чоловіків

Львів, колись одне з найбільших міст імперії, став об'єктом оповідання українського письменника та журналіста Юрія Вінничука. Він розкрив напрочуд цікаву історію про те, як на початку ХХ століття місто стало справжнім центром нічного життя, з більш ніж 20 тисячами повій на 160 тисяч жителів.

Ці борделі розташовувалися всюди, від району Високого Замку до площі Ринок. Притони примудрялися існувати навіть під носом у влади, і лише анонімні доноси до поліції могли порушити це становище.

Львів тоді був магнітом для дівчат, які приїжджали в пошуках заробітку з усієї імперії. Місто приваблювало не лише місцевих, а й гостей з усіх куточків Австро-Угорщини.

Відомі журналісти та поети, такі як Станіслав Брандовський та Богдан-Ігор Антонович, не раз згадували про це у своїх роботах, а одна із судових справ над торговцями "живим товаром" надихнула Івана Франка на створення відомої повісті.

Проституція у Львові була настільки масштабною, що на конгресі боротьби з торгівлею людьми військовий майор Вагенер назвав місто одним із найрозпусніших в імперії поряд з Будапештом.

Влада намагалася контролювати ситуацію, вимагаючи від дівчат реєстрації та регулярних медичних оглядів, але повністю відстежити всіх було неможливо. Це стосувалося і так званих "затаєних" повій, які працювали офіціантками, танцівницями та касирками.

Тільки після того, як одна з них заразила сифілісом 40 офіцерів, поліція посилила вимоги.

Дівчина Катерина Марцихова вийшла заміж за готельний портьє і незабаром організувала підпільний бордель прямо на площі Ринок, що призвело до великого скандалу 1904 року. "Бордель під боком магістрату" продавав не лише послуги "дам з низів", а й пропозиції від представниць вищого суспільства та навіть 13-річних дівчаток.

Цей випадок став каталізатором для руйнування репутації багатьох жінок, але деякі сім'ї все ж таки продовжували використовувати подібні способи для поповнення бюджету.

Життя повій було різним: ті, хто працював у борделях, вели рутинне, майже автоматизоване життя, підпорядковувалися господині та клієнтам, тоді як вуличні дівчата були самостійнішими та згуртованішими. Їхня взаємна підтримка та дружба дивували навіть журналістів.

Повія ділилися на "хусткових", які були з сіл, і "капелюшних" , більш вишуканих міських дам. Кожна з них мала регулярно проходити медичні огляди, а до більш заможних "аристократок" лікар приходив додому за додаткову плату.

Між світовими війнами Львів ріс, і з ним зростала кількість як явних, так і прихованих повій. Поет Богдан-Ігор Антонович писав, що чоловіки платили "зірками з кишень" за короткі моменти кохання. Насправді ціна послуг була невелика – близько 1,5 злотого, що еквівалентно ціні за 1,5 кілограма телятини.

У літні місяці повії та їхні клієнти шукали усамітнення в найнесподіваніших місцях, включаючи покинуті цвинтарі та парки. Стрийський цвинтар став відомим місцем для таких зустрічей, де серед білого дня можна було зустріти оголених повій та їх "кумплей".

"Часто вулицями сновигали п’яненькі повії. Це викликало в перехожих ажіотаж, чулися прокльони. Але переважно жінки напивалися в чотирьох стінах у своєму товаристві. Винними у своєму алкоголізмі вважали винятково чоловіків", – пише Юрій Винничук.

Алкоголь та цигарки були невід'ємною частиною життя львівських повій. Куріння було так само поширене, як і пиття, а багато повії почали вживати наркотики, починаючи з опіуму і закінчуючи морфієм та кокаїном.

Крім того, Знай.ua повідомляв, львів'яни другий тиждень отримують воду на 2 години на день: обленерго безсило