Ігор Коломойський

Український олігарх, співвласник групи "Приват”, екс-голова Дніпропетровської ОДА. На даний час його статки оцінюють у $1,48 млрд.

Сторінка Wikipedia

Народився 13 лютого 1963 року в Дніпропетровську (з 2016 року - Дніпро)

Освіта

1985 р. - здобув фах інженера теплотехніки й автоматизації металургійних печей у Дніпропетровському металургійному інституті та має диплом із відзнакою.  

Кар'єра і бізнес

1986 р. – після закінчення університету працював у торговому кооперативі "Фіаніт”, хоча за розподілом отримав направлення у проектну організацію. 

1989-1991рр. – разом із Олексієм Мартиновим та Геннадієм Боголюбовим створив кооператив "Сентоза” - філію радянсько-американо-фінсько-болгарського підприємства "Новінтех” та почав торгувати оргтехнікою.

1992 рік - Коломойський, Боголюбов та Мартинов організовують групу "Приват”. У цьому ж році разом із Сергієм Тігіпко та Леонідом Мілославським створює "ПриватБанк”

Середина 90-х років - купує акції гірничо-збагачувальних комбінатів у Марганці та Орджонікідзе  (з 2016 р. - місто Покров Дніпропетровської обл), Нікопольського феросплавного заводу та Дніпропетровського заводу металевих виробів.

Володіє 40% акцій ВАТ "Укрнафта”. Контролює Кременчуцький нафтопереробний завод. Власник гірськолижного курорту "Буковель”, ФК ”Дніпро” та "Кривбас”.  Коломойському належать медіахолдинг "1+1”, "МАУ”. Також має частки акцій в "JKX Oil & Gas" (британська нафтовидобувна компанія), Central European Media Enterprises і в світових офшорних компаніях, зокрема на Кіпрі.

Звання, нагороди та рейтинги

Віце-президент Федерації футболу. Член Піклувальної ради єврейської громади Дніпропетровська. Нагороджений орденом "За заслуги” ІІІ ступеня

2007 р. - посів 6 місце у рейтингу "200 найвпливовіших українців” за версією журналу "Фокус”.

2008 р. - у "ТОП-100” найвпливовіших людей України посів 7 місце за версією журналу "Кореспондент”.

2010-2015 рр. - президент Європейської Ради Єврейських Громад

Сім'я

Батько - Валерій Григорович, інженер Дніпропетровського металокомбінату.

Мати - Зоя Ізраїлівна, інженер "Пробудпроекту”.

Сестра - Лариса (46 років), власниця галереї мистецтв у Женеві (Швейцарія).

1983 р.  -  одружився з Іриною, з якою познайомився ще у піонерському таборі. Жінка веде закритий спосіб життя, про неї майже нічого не відомо. Наразі мешкає у Женеві.

Дочка - Анжеліка (35 років). Закінчила College du Leman. Згодом отримала фах економіста. 2011 року вийшла заміж за Олега Бокоєва, з яким невдовзі розлучилася. Мешкає у Женеві.

Син - Григорій (21 рік), громадянин Швейцарії. Професійно займається баскетболом, грає за команду Університету штату Клівленд (США), у якому здобуває фах спортивного менеджера.

Благодійність

Спонсорував відновлення історичної синагоги "Хурва” в Єрусалимі та ремонт тунелів під "Стіною плачу”.

Фінансував створення музейного комплексу "Мистецький арсенал”.

2014 р. --  з ініціативи та фінансовій підтримці Коломойського почали формуватися загони добровольців "Дніпро", "Штурм", він допомагав також у створенні батальйону "Донбас".

Політичний бекграунд

2004 р. – під час "Помаранчевої революції” підтримував кандидата у президенти Віктора Ющенка. Стверджує, що витратив на допомогу Майдану $5 млн.

2006 р. – відмовився від місця у списку "Партії регіонів”, яку очолював Віктор Янукович.

2014-2015 рр. - голова Дніпропетровської ОДА. Був звільнений з посади через загострення конфлікту з тодішнім президентом Петром Порошенком.

28 березня 2015 року Ігор Коломойський заявив, що завершує свою політичну кар'єру.

2019 р. - в інтерв'ю  BIHUS info заявив, що на Сході України - "громадянський конфлікт, можна сказати і громадянська війна, але це занадто глобально, а це громадянський конфлікт".

Скандали

Ігор Коломойський неодноразово опинявся у центрі скандалів. Деякі із них були пов'язані навіть із криміналом. 

Початок 2000 рр. – бізнесмен Ігор Григоришин звинуватив Коломойського у погрозах фізичною розправою. Згодом уже адвокат Григоришина Сергій Карпенко заявив, що олігарх організував на нього замах. Слідство просувалося повільно. повторно справу почали розглядати у 2005 році. Сам Коломойський заявив, що таким чином із ним хотів звести рахунки тодішній секретар РНБО Петро Порошенко. Окрім цього під час засідання Лондонського суду Григоришин показав, що Коломойський причетний до вбивств свого бізнес-партнера Мілославського, головного виконавчого директора Українського кредитного банку Юрія Ляха, міністра транспорту Георгія Кірпи, голови Дніпропетровського відділу по боротьбі з організованою злочинністю Едуарда Шевченка і прокурора гучних вбивств російського підприємця Максима Курочкіна та його партнера Володимира Воробйова.

2004 р. – між Віктором Пінчуком і Коломойським розгорівся конфлікт навколо Криворізького залізорудного комбінату. Він був у складі державного підприємства "Укррудпром”, але в результаті приватизації був проданий одній з компаній групи "Приват”.

2009 р. – виграв конкурс на приватизацію Одеського припортового заводу, результати якого анулював уряд Юлії Тимошенко.

Цього ж року заступник генпрокурора Ренат Кузьмін заявив, що організоване злочинне угруповання "Капітошки” виконувало замовлення групи Коломойського "Приват” під час конфлікту з банком "Форум” по ВАТ "Кременчуцький сталеливарний завод”.

Березень 2009 р. - лідер КПУ Петро Симоненко звинуватив Коломойського у фінансуванні виборчої кампанії партії "Свобода” Олега Тягнибока у Тернопільській області. Олігарх ніяк на це не відреагував.

2015 р. – слідчий Комітет РФ оголосив Коломойського у міжнародний розшук.

2016 р. – після націоналізації "Приватбанку” Ігоря Коломойського звинуватили у виведення з банку мільярдів доларів вкладників на користь своїх фірм, чим він завдав збитків на $5,5 млрд. У відповідь на це українських олігарх подав до суду.

2019 р. – був внесений до бази сайту "Миротворець” за спробу дестабілізації ситуації в Україні та за потрійне громадянство (має паспорти України, Ізраїлю та Кіпру)