Немає доктрини прориву фронту, немає її для сучасних видів озброєнь, - Михайло Шейтельман

Про це він розповів у своєму блозі.

«Кринки розглядалися як справді фланговий удар по російській армії, і в Кринки наші зайшли з цією метою, але далі не змогли розширювати цей плацдарм у Кринках на лівому березі Дніпра з дуже цікавої причини. Виявляється, у світі не існує жодної сучасної військової доктрини, яка б дозволила форсувати річки під вогнем противника», - розповідає Михайло Шейтельман.

Як пишуть аналітики, продовжує він, коли востаннє форсували такі великі річки, як Дніпро, не було розвідувальних безпілотників із приладами нічного бачення, і можна було таємно, під покровом ночі кудись плавати. А в сьогоднішніх умовах, констатує експерт, щойно ти починаєш збільшувати угруповання, тобі треба постачання, а переправити його не можна, бо всю твою логістику накривають вогнем.

«Так само у цій доповіді написано, що, по суті, ні у НАТО, ні у кого взагалі у світі немає жодної доктрини наступу на укріплені позиції. Просто її нема. Немає доктрини прориву фронту, немає її для сучасних видів озброєнь. Тому що востаннє, коли взагалі хтось щось проривав, це у 1991, «Буря у пустелі», було діло, але минуло 33 роки», - зазначає Михайло Шейтельман.

За його словами, єдиний випадок прориву фронту після 1991 року – це азербайджанські війська у Нагірному Карабаху. Але там, зауважує експерт, сучасна азербайджанська армія з безпілотниками, з байрактарами тощо йшла проти примітивної вірменської часів 1980-х років.